Чому закарпатка, роблячи добрі справи, втратила рідну людину

Таня почала ходити на всілякі психологічні тренінги. Подруги до цього поставилися іронічно. У Тані одразу появилися нові принципи. Один із них – робити бодай деякі добрі справи. Причому, щодня. І, звичайно, подруги стали першими жертвами цієї нової методики.

Так, одній вона могла подарувати якісь сережки. Але чомусь такі, які їй зовсім були не потрібні. Іншій – набір кухонних дрібничок, який у неї теж був, якщо б його позбирати докупи. Ще третій – модну сумочку.

«Але мені  це зовсім не потрібно, Таню!» – пробували бунтувати подруги. Але де там! Таня починала засмучуватися. «Ну, якщо тобі для статистики потрібна ще одна добра справа, той хай уже буде так! Все, твоє милосердя зараховано!» – згоджувалися вони нарешті. І щоб не кривдити подруги відмовою, від Тані забирали все. В кожної тим часом назбиралася купа непотрібних речей.

Але й сама Таня стала якась засмикана. Адже вона вбилася собі в голову, що щодня треба робити добро. Причому, аж три добрі справи!

В погоні за тими добрими справами вона деколи забувала подзвонити батькам. А ще менше уваги приділялася своїй малій дочці. Та й собі – також!А одного разу взагалі трапився із нею цікавий випадок, який заставив її задуматися над тим, що з нею зараз відбувається.

Прийшов до них у гості двоюрідний брат Тані. Двадцять років вони не бачилися. Дітьми, вважайте, тільки востаннє зустрічатися. Але брат просидів весь день у них вдома, а Таня, як завжди, помчала робити свої добрі справи. Комусь щось дарувати. Когось в чомусь переконувати.

Нарешті подруги зважилися на серйозну розмову. «Таню, життя саме тобі підкаже, коли ти повинна щось для когось зробити! Не треба себе силувати бути доброю. Та й добро, знаєш, мусить бути вчасним і потрібним!».

Таня тоді розізлилася. Вважали, що всі просто проти неї змовилися. Але через місяць вона отримала страшну звістку. Той двоюрідний брат, який у неї тоді гостював, розбився на мотоциклі. Він наче передчував свою смерть, і прийшов із Танею попрощатися. А через обов’язкові «добрі справи» Тетяни вони тоді так і не побачилися.

Софія ЛЕМАК

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *